Вітаємо на сайті Курсова Shop!

 У нас ви можете придбати готові наукові роботи або замовити нові курсові, випускні, контрольні, реферати

Досконалий переклад драматичних творів

matinka kurazhКурсова робота на тему: Досконалий переклад драматичних творів на матеріалі п’єси Бертольда Брехта «Матінка Кураж та її діти»

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. ПРОБЛЕМА ПЕРЕКЛАДУ ДРАМАТИЧНИХ ТВОРІВ У ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА

1.1 Особливості перекладу драматичного твору

1.2 Умови досконалого перекладу драматичних творів

Розділ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДРАМАТУРГІЧНОГО ПЕРЕКЛАДУ  НА  МАТЕРІАЛІ ДРАМИ «МАТІНКА КУРАЖ ТА ЇЇ ДІТИ» 

 2.1 Проблема методики літературно-художнього перекладу драматичних творів 

2.2 Врахування ознак епічної драми при перекладі  п’єси  «Матінка Кураж та її діти»

2.3 Особливості сучасного перекладу драми «Матінка Кураж та її діти»

ВИСНОВКИ

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

 Детальніше про курсову роботу з іноземної  філології (перекладознавство) на тему: Досконалий переклад драматичних творів на матеріалі п’єси Бертольда Брехта «Матінка Кураж та її діти»

 Кількість сторінок - 35, список літератури - 21, ціна роботи - за домовленістю.

Контактні телефони: 067 994 09 24, 063 143 32 32, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

 ВИСНОВКИ

  Отже, перекладознавство – це комплексна наука, яку не можна розглядати лише з погляду мовознавства. Мовознавчий аспект також має ряд особливостей при перекладі драматургічного тексту, але ним особливості перекладу драматургії далеко не обмежується. Драматургічний текст – поліваріантний, а конкретне сценічне втілення його – моноваріантне (принаймні, в межах однієї постановки). Якщо говорити про інтерлінгвальний переклад драматичних творів, то тут доволі чітко простежуються два стратегічних підходи:

-перший орієнтується на найточніше відтворення тексту оригіналу і збереження його мовно-літературних особливостей,

-другий – на пристосованість перекладу до умов сцени.

      Як і будь-які крайнощі, обидва підходи у чистому вигляді хибні і не можуть не завдавати шкоди кінцевому результату. Істина, як завжди, посередині. Щоб переклад зрівнявся з оригіналом художньою самобутністю і увійшов до цільової культури, зберігши ту естетичну цінність, яку має оригінал у культурі-джерелі, він мусить позначатися тими самими змістовно-концептуальними і формально-стилістичними параметрами. Як не кожен перекладач здатний перекладати поезію – треба самому бути хоч трохи поетом, – так не кожному підвладна і драма – треба самому бути трошки драматургом, трошки режисером і трошки актором, іншими словами, "театральною людиною". І все ж, передусім, треба досконало знати мову оригіналу: дана умова нерідко забувається, коли йдеться про переклад п'єс.

Саме мовна тканина матеріалізує авторський задум в усій повноті. Авторський задум не є чимось невловимо-ефемерним, що не піддається відтворенню і може мати безкінечну кількість інтерпретацій: він регламентується мовними знаками, і семіотика встановлює ті межі, за які не слід виходити перекладачеві. На моє глибоке переконання перекладач драми повинен присягнути на вірність насамперед автору (А. Чехов завжди підкреслював, що драматург є першою людиною у театрі).

   У сучасному перекладознавстві проблеми перекладу драматичних творів традиційно розглядаються у двох напрямках: прозова драма аналізується як епічний твір, а віршована п’єса кваліфікується як "порубіжне явище", де враховуються передусім особливості перекладу й оригіналу і - значно менше - власне жанрові особливості драми. Вивчення перекладів драми почасти здійснюється без урахування її родових ознак, що суттєво збіднює й змінює уявлення про драматичний твір як про певну художньо-естетичну цілісність. Взагалі, є підстави стверджувати, що на даний момент не існує єдиної теорії та загальновизнаної методики літературно-художнього перекладу драматичних творів (як у прозовій, так і у віршовій формі). 

      Такий метод дослідження  драматичних творів як контент-аналіз може слугувати для виявлення особливостей тексту, встановлення мети та обставин написання твору, отже отримання інформації, необхідної для перекладача для здійснення адекватного перекладу твору. Контент - аналіз є ширшим поняттям за простий аналіз тексту, адже охоплює також як поза текстові елементи, так і невербальні засоби, що при перекладі для театру є досить вагомим.

  Для досконалого перекладу драматичного твору, зокрема епічної драми  Бертольда Брехта «Матінка Кураж та її діти» необхідно враховувати ознаки епічного театру, сформульованих Брехтом у 20-х роках ХХ ст.: 

розповідь про дію, а не сама дія;

зображення буття та загальних закономірностей

життя;

глядач в позиції спостерігача за дією;

оповідний характер дії;

ефект відчуження;

деперсоналізація образу героя.

Також для перекладача художньої літератури, як правило, недостатньо лише майстерно володіти складом та словом; великим мистецтвом вважається розумінння тонкого літературного стилю автора тесту оригіналу та вміння правильно вловити хід його думок при збереженні якомога більшої кількості компонентів тексту. При перекладі драми  "Матінка Кураж та її діти", варто враховувати, що тут історія подається насамперед як алегорія, притча, що набуває параболічного характеру. Автор розповідає історію сім´ї маркітантки Анни Фірлінг, яку прозвали Матінкою Кураж, на тлі історичних подій XVII ст.

Необхідно також врахувати, що перекладач має справу з твором, створеним у певну історичну епоху, мова тексту якого відрізняється від сучасної, що і робить процес перекладу ще складнішим. Для адекватного відтворення художнього цілого перекладач має зіставляти, хоча б уявно, можливі естетичні реакції на нього читачів оригіналу і читачів перекладу, а також докладати усіх зусиль для того, аби ці реакції були приблизно однаковими. 

    Обґрунтовуючи важливість детального дослідження особливостей перекладу німецькомовної драматургії на прикладі драми Бертольда Брехта «Матінка Кураж та її діти», як відмінної від драматургії інших культур, не лише з лінгвістичної точки зору, наведемо міркування відомого перекладача Миколи Живаго: «Не можна бути скрипалем без музичного слуху і музичності. Не можна бути поетом без поетичного дару. А хороша п‘єса створена для театру і повинна в нім існувати по законах сцени, а не філології. Перекладач драматургії повинен бути потенційним комедіографом, драматургом. Він просто зобов‘язаний всіма чуттями сприймати стилістику, інтонацію, ритміку, паузу, вимовність тексту, правильно чути внутрішнім слухом сценічне звучання власного твору, розуміти його композицію і театральний сенс. Надзвичайно важливо контролювати переклад на його сумісність з культурою, для якої він створюється, інакше кажучи думати про сприйняття публікою. Потрібно мислити не якимись висмоктаними з пальця перекладацькими категоріями (це обмежувальний бар‘єр і безвихідь), а сценою, її простором, звуком, життям кожного персонажа так само, як і це робить хороший автор-драматург, тобто стати повноправним співавтором п‘єси. Увійшовши до театру з боку перекладу, слід органічно жити в ньому і своїм перекладом в першу чергу служити театру, але у жодному разі не лінгвістиці» [14, с. 26].

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

1.Архипова Л. Переклад як інтерпретація : курс лекцій / Л. Архипова // Записки “Перекладацької майстерні 2000-20002” / Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. – Л., 2002. – Т. 3. – С. 19–48.

2.Брехт Б. Про мистецтво театру (Упорядкування, вступна стаття, коментарі і переклад). – К.: Мистецтво, 1977. – 365 с.

3.Брехт Б. Три епічні драми. Укладач О. С. Чирков/За наук. ред. доктора філологічних наук, проф. О. С. Чиркова – Житомир: "Полісся", 2010. – 296 с.

4.Градовский Анатолий. Основные принципы "эпического" театра Б. Брехта / Анатолий Градовский // Вісник Черкаського університету. Серія: Філологічні науки. – 2009. – Вип. 159. – С. 193;

5.Калашник Н. Г. Теорія та практика перекладу. Вступ до спеціальності : навч. посіб. / Н. Г. Калашник, Н. О. Гетьман. – Запоріжжя : Мотор-Січ, 2004. – 314 с. – Бібліогр.: с. 308–311.

6.Кальниченко О. А. Історія перекладу та думок про переклад у текстах та коментарях. Ч. 1 : Загальні питання. Стародавні часи / О. А. Кальниченко, В.О. Подміногін. – Х. : Вид-во НУА, 2005. – 132 с.

7.Коптiлов В.В. Актуальнi питання українського художнього перекладу/ В.В. Коптiлов. - К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1971. – 129 с.

8. Корунець І. В. Вступ до перекладознавства : навч. посіб. : для студ. переклад. і філол. ф-тів/ін-тів / І. В. Корунець ; М-во освіти і науки України. – Вінниця: Нова кн., 2008. – 510 с. – Бібліогр.: с. 509–510.

9.Мазур О. В. Дослідження творчої особистості перекладача у світлі теорії контекстів / О. В. Мазур // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки / Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки ; [редкол.: Г. Л. Аркушин та ін.]. – Луцьк, 2011. - No 6 : Філологічні науки. Мовознавство, ч. 2. – С. 65–71. – Бібліогр.: с. 70–71.

10.Москаленко М. Нариси з історії українського перекладу / М. Москаленко // Всесвіт. – 2006. - № 1-2. – С.172-190; 

11. Нестерук С.М. Стереометрична  структура драматургії Бертольда  Брехта [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/9810/1/54.pdf

12. Огуй О. Д. Коротка історія німецько-українського перекладу та перекладознавства (у руслі світового перекладу): конспект лекцій для студентів німецького відділення / О. Д. Огуй. – Чернівці: Рута, 2008. - 40 с. 

13.Пономаренко Л. В. Методи дослідження особливостей драматургічного твору [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://philology.knu.ua/library/zagal/Movni_i_konceptualni_2010_30/197_202.pdf

14.Радчук В. Переклад – рушій чи гальмо? / Віталій Радчук // Теорія і практика перекладу. 1990. – 1991. – Вип. 17. – С. 26 – 31.

15. Соколовська С.Ф. Способи концептуалізації художньої картини світу Б. Брехта / С. Ф. Соколовська // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка . - 2013. - Вип. 3. - С. 291-295. - Режим доступу:http://eprints.zu.edu.ua/9814/1/57.pdf

16. Соколовська С.Ф. Час і простір в епічній драмі Б.Брехта [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/3041/1/46_44.pdf

17.Стріха М. Український художній переклад: Між літературою і націєтворенням / М. Стріха. – К.: Факт-Наш час, 2006. – 344 с.

18.Фрадкин И. М. Бертольт Брехт. Путь и метод / И. М. Фрадкин. – М. : Наука, 1965. – 374 с.

19.Чередниченко О. І. Про мову і переклад / О. І. Чередниченко. – К.: Либідь, 2007. – 248 с.

20.Чирков А. Эпическая драма (проблемы теории и поэтики). – К.: Вища школа, 1988. – 160 с.

21.Чирков О. Бертольт Брехт. Життя і творчість. – К.: Дніпро, 1981. – 158 с. 

Всі роботи на сайті "Курсова Shop" є авторськими і призначені  для допомоги у навчанні. Розміщення, тиражування або відтворення матеріалів із сайту на сторонніх ресурсах відстежується та забороняється відповідно до законодавства України про авторське право!