Курсова робота з лінгвістики на тему: Напівпредикативні одиниці на матеріалі поетичної творчості В.Крищенко
ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1. КАТЕГОРІЯ НАПІВПРЕДИКАТИВНОСТІ В СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ
1.1Теорія напівпредикативності у дослідженнях мовознавців
1.2 Функціонування напівпредикативних конструкцій у структурі ускладненого речення
1.3 Напівпредикативність та додаткова дієслівна предикативність
Розділ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ТИПІВ НАПІВПРЕДИКАТИВНИХ ОДИНИЦЬ В ПОЕТИЧНИХ ТВОРАХ ВАДИМА КРИЩЕНКО
2.1 Аналіз напівпредикативних одиниць в поезіях В.Крищенко
2.2 Дієприкметникові звороти як напівпредикативні одиниці в поетичній творчості В.Крищенко
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
Детальніше про курсову роботу з лінгвістики на тему: Напівпредикативні одиниці на матеріалі поетичної творчості В.Крищенко. Кількість сторінок - 32, список літератури - 29, є додаток, ціна роботи - за домовленістю. Контактні телефони: 067 994 09 24, 063 143 32 32, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Висновок (частковий)
В українській мові вторинна предикація виражається напівпредикативними конструкціями, до яких відносяться: дієприкметники, дієприслівники, інфінітив; означальними, об’єктними або обставинними поширювачами інфінітивного типу; членами речення, що виражені означальними та обставинними поширювачами; відокремленими зворотами.
Напівпредикативність мовознавці визначають як особливе синтаксичне значення, що є додатковим повідомленням до основного висловлення про співвіднесеність змісту повідомлюваного до дійсності. Наявність напівпредикативності в ускладнених реченнях дає змогу визначити позицію ускладнених речень як проміжну між простими і складними структурами. Так, ближчими до простих є речення, ускладнені однорідними членами, звертаннями та речення із вставними та вставленими структурами, а ближче до складних стоять речення з відокремленими членами
Поряд із термінами „просте” і „складне” речення, які більш-менш однозначно визначені, наповнені конкретним синтаксичним змістом, уживається термін „ускладнене речення”, що використовується як спільний термін для речень з однорідними, відокремленими, уточнювальними членами, вставними і вставленими компонентами та звертаннями. Проте поняття про ускладнене речення нечітко окреслене. Традиційно такі структури розглядають у межах простого речення, визначаючи як „просте ускладнене” з погляду його синтаксичної організації, що містить одне предикативне ядро і цим відрізняється від складного.
Якщо семантичне ускладнення структури речення пов’язують із наявністю кількох семантичних предикатів, то його структурну ускладненість вбачають в існуванні особливих напівпредикативних відношень, у які вступають компоненти предикативної одиниці, відношень, що виникають на основі другорядної (додаткової) предикації, вираженої морфолого- синтаксичними засобами. Ускладнене речення пов’язується з напівпредикативністю, тобто з особливим синтаксичним значенням, близьким до предикативності. Напівпредикативне значення спостерігається насамперед у відокремлених означеннях, прикладках, обставинах. Отже, напівпредикативність — це додаткове до основного висловлювання повідомлення про співвіднесеність висловлюваного до дійсності
Явище додаткової предикативності в структурі простого речення знаходить вираження у відокремлених членах речення, в ролі яких виступають одиничні прикметники, дієприкметники, прислівники, дієприслівники, їхні звороти, а також інфінітивні, іменникові звороти тощо. Додаткова предикативність завжди передбачає наявність “основної” предикативності, тому не є реченнєво-твірною категорією. На відміну від власне предикативності, категорія додаткової предикативності свідчить про наявність внутрішньо-реченнєвої структури, співвідносної з предикативною, але такої, що не являє собою самостійного речення. Розрізняють два види додаткової предикативності:
-напівпредикативність,
-додаткову дієслівну предикативність.
Напівпредикативність — синтаксичне значення, що ґрунтується на суб’єктно-предикатному відношенні, де предикатний компонент поєднує в собі функцію атрибута. Напівпредикативний член є своєрідним другорядним присудком. У словацькій і чеській синтаксичній традиції ще з другої половини XIX ст. так званий другий присудок розглядається як окремий член речення, що характеризується подвійним відношенням — до підмета чи додатка і присудка. Напівпредикативність у системі простого речення представлена прикметниковими та дієприкметниковими зворотами, одиничними прикметниками та дієприкметниками.
Вадим Дмитрович Крищенко належить до числа майстрів українського художнього слова, творчість яких особливо багата на звертання, вставні конструкції, афористичні вислови, авторські узагальнення, усталені вирази.
Виражаючи важливий поетичний зміст, такі конструкції, з одного боку є своєрідними сигналами естетичної інформації про весь твір і його автора, а з другого – створюють певні труднощі в їх класифікаційному описі. Якщо віднесення складних та багатокомпонентних речень до поліпредикативних конструкцій не викликає наукових дискусій, то іншим є стан із простими реченнями, ускладненими однорідними присудками та засобами вторинної предикації – дієприкметниками, дієприслівниками та їхніми зворотами, на які доволі багата поетична творчість В.Крищенко.
Замовити курсову роботу з лінгвістики на тему "Напівпредикативні одиниці на матеріалі поетичної творчості В.Крищенко": 067 994 09 24, 063 143 32 32, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.