Курсова робота із світової літератури на тему: «Кримські сонети» у літературі слов’янських народів
ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1. Адам Міцкевич та «Кримські сонети» у світовій літературі
1.1 Романтизм як провідний напрям поезій про Крим А. Міцкевича, О.Пушкіна та Л. Українки
1.2 Мотиви та зміст «Кримських сонетів» Адама Міцкевича
Розділ 2. Поетичний цикл Лесі Українки „Кримські спогади”
2.1 Композиційна структура та своєрідність збірки поезій „Кримські спогади”
2.2 Порівняльний аналіз поезій «Кримські сонети» Адама Міцкевича та «Кримські спогади» Л.Українки
Розділ 3. Кримські мотиви у творчості Олександра Пушкіна
3.1. Мотиви поеми О.Пушкіна «Бахчисарайський фонтан», вплив байронізму
3.2. Компаративний аналіз поезії О.Пушкіна «Бахчисарайский фонтан», А.Міцкевича «Бахчисарай», Л.Українки «Бахчисарайський дворець»
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Детальніше про курсову роботу із світової літератури на тему: «Кримські сонети» у літературі слов’янських народів: Кількість сторінок - 36, список літератури - 33, ціна роботи - за домовленістю. Контактні телефони: 067 994 09 24, 063 143 32 32, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
ВИСНОВКИ (скороч.)
Характерною ознакою циклів поезій про Крим у ліриці слов’янських поетів А. Міцкевича, О.Пушкіна та Л. Українки, що типологічно єднає їх твори, – є стиль зображення подій, явищ, відчуттів, з одного боку – конкретний, а з іншого – психологічний, ліричний, навіть романтично забарвлений. Без цього не обходиться жоден сонет. Віра в свободу вела поетів крізь Крим, крізь світ, крізь життя. Невгасимий блиск цієї віри осяяв і «Кримські сонети» Міцкевича, і «Кримські спогади» Лесі Українки і поезії Олександра Пушкіна про Крим. Не просто красою форми, багатством ритмів, барвистістю й новизною образів, не просто силою романтичного захвату, а глибоким волелюбним змістом своїх строф, своєю відданістю думам про поневолену вітчизну привернули вони відразу увагу читача.
Саме волелюбний дух свободи і боротьби — головний настрій, головний тон «Кримських сонетів». Коли Міцкевич безпосередньо переходить до зображення своїх переживань, то в одних сонетах («Плавба», «Аюдаг») особистий настрій, особисті почуття імпонують настрою в природі, а в інших («Буря», «Байдари») особистий настрій протиставлений тому, що діється в природі. Сонети «Вигляд гір із степів Козлова», «Бахчисарай», «Бахчисарай уночі», «Гробниця Потоцької», «Могили гарему», «Байдари», «Алушта вдень», «Алушта вночі», «Чатир-Даг», «Пілігрім», «Дорога над прірвою в Чуфут-Кале», «Гора Кікінеїс» та «Руїни в замку в Балаклаві» написані у формі роздумів. Настрої автора передані через пейзажі місцевості. Міцкевич намагається збагнути природу, осягнути таємницю буття.
Останній сонет збірки «Аюдаг» звучить як завершальний акорд великої симфонії життя, сповненого тривоги за батьківщину, борінь і пристрастей, страждань і сподівань людини великого духу, поета, який був нервом і душею народу в буремні роки. У «Кримських сонетах» ми пізнаємо багатство багатогранної душі Міцкевича: його сміливий, свободолюбивий дух, його глибоку і тривожну натуру, прагнення збагнути таємницю буття, смисл буття, зв’язок поколінь минулого і майбутнього. Тут Міцкевич передав свої почуття романтика, високе духовне начало передових людей свого часу. Літературний критик І. Живов влучно зауважив: «Кримські сонети можна назвати новим поетичним відкриттям. Вони є результатом незвичайного поетичного відображення, пробудженого феноменами природи і піднятими бурхливими спогадами. В описі через красу південної природи у «Кримських сонетах» А. Міцкевич утілив свою тугу за батьківщиною.
Кримська природа полонила українську поетесу Лесю Українку. „Щоб тута жити, треба мати крила!” – захоплено вигукує її ліричний герой у вірші „Байдари”, який, як і твір „Мердвен”, стоїть дещо осторонь від інших віршів-посвят, зважаючи на об’єкт зображення. В „Мердвені” поетеса, вдаючись до засобів стилізації під стародавні перекази і легенди, змальовує казкову красу „бескидів сивих” і „червоних скель”, що зависають над морем, та круту між них стежину – сходину аж до самого моря. Читача полонить і краса дикої гірської природи Криму, так чарівно зображена в вірші „Байдари”. „Це натури дивні, краснії дари”, казковий краєвид, що постає поміж двох бескидів.
Так, тільки на волі, як у Міцкевича, серед земної краси має жити людина – такий основний лейтмотив більшості творів «Кримських спогадів». У всіх інших віршах-посвятах подорожні враження і певна описовість переходять у роздуми від побаченого, а через них до поетичних узагальнень. Та як би не полонила краса природи ліричного героя, реальність дає про себе знати і знову повертає читача до людей, до тих минулих часів, коли в цім чудовім краю, де нині „повітря дише чарівним спокоєм”, творилося зло і насилля над людьми. Це образи наступних віршів-посвят, які умовно можна віднести до циклу в циклі або до бахчисарайського триптиху – „Бахчисарай”, „Бахчисарайський дворець” та „Бахчисарайська гробниця”.
Південний період життя Пушкіна у його творчості займає особливе місце: саме на півдні сформувався авторський стиль романтизму, на півдні ж намітилися ті поправки, які поет вніс до розуміння романтизму. Основним художнім досягненням цього часу були південні поеми Пушкіна («Кавказький полонений», «Бахчисарайський фонтан», «Брати-розбійники», «Цигани»), в яких поет, спираючись на «східні» поеми Байрона, створив національний варіант романтичної поеми.
Замовити курсову роботу із світової літератури на тему: «Кримські сонети» у літературі слов’янських народів: 067 994 09 24, 063 143 32 32, e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.