Курсова робота на тему "Взаємовідносини батьків і дітей як фактор розвитку особистості дитини дошкільного віку"
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади питання розвитку особистості дитини дошкільного віку в сім’ї
1.1. Проблема впливу сім’ї на розвиток особистості дошкільника у працях вчених
1.2. Сім’я як фактор розвитку особистості дитини дошкільного віку
1.3. Вплив взаємовідносин батьків і дітей на становлення особистості дитини дошкільного віку
1.4. Роль спільної діяльності дітей та батьків для формування позитивних взаємин у сім’ї
РОЗДІЛ 2. Діагностика взаємовідносин батьків і дітей дошкільного віку
2.1. Методи діагностики взаємовідносин батьків і дітей дошкільного віку
2.2. Рекомендації психолога батькам щодо встановлення довірливих взаємовідносин з дітьми
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
Детальніше про курсову роботу на тему «Взаємовідносини батьків і дітей як фактор розвитку особистості дитини дошкільного віку». Кількість сторінок – 40 + додатки, список літератури – 32. Ціна роботи - за домовленістю. Контактні телефони: 067 994 09 24 (телеграм), 063 143 32 32 (вайбер), 095 778 33 05 (вайбер), e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
ВИСНОВКИ
Незважаючи на значну кількість соціальних інститутів, що впливають на становлення дитини дошкільного віку, центральне місце у цьому процесі посідає сім’я. Сім’я для дитини – перший і досить значний колектив, де проходить процес її соціалізації, закладаються основи її світогляду, моральності, людяності, милосердя, добра, справедливості і т. д. Роль сім'ї у процесі формування особистості відіграє важливу роль, оскільки та атмосфера, в якій зростає дитина є невід'ємною ланкою розвитку і виховання дошкільника, завдяки якій вона вчиться, розвивається, вдосконалюється.
Виявлено, що до основних чинників сімейного виховання, що здійснюють позитивний вплив на формування особистості дошкільників належать, по-перше, увага до дитини: ступінь контролю за нею, керівництво її поведінкою, по-друге, емоційне ставлення до дитини: ступінь душевного контакту з сином або донькою, ніжність, ласкавість у стосунках з ними, по – третє, організація спільної діяльності між дорослими та дитиною.
Наголошено, що спільна діяльність між дорослими та дітьми надзвичайно важлива у педагогічному аспекті: вона зближує членів сім’ї, породжуючи цілу гаму міжіндивідуальних зв’язків, таких, як прихильність один до одного, потреба в спілкуванні, бажання бути разом. Внаслідок специфічних особливостей змісту та організації спільної діяльності між дітьми та дорослими виникають та розвиваються значущі з погляду виховання контакти, створюються сприятливі умови для розвитку дружніх взаємин, зокрема співпраці та взаємодопомоги.
Узагальнено, що міжособистісна комунікація в сім’ї важлива для обміну інформацією, виконання ролей у спільній діяльності, встановлення та розвитку міжособистісних стосунків, пізнання навколишнього середовища та самопізнання. Спілкування з дорослими є головним фактором психічного розвитку з народження дитини упродовж перших семи років її життя, тому порушення родинного спілкування є одним із найбільш значущих чинників виникнення негативних тенденцій у комунікативному розвитку дитини.
Дитячо-батьківські взаємини визначаються як особливого роду безперервні й тривалі міжособистісні стосунки, що характеризуються сильною емоційною значущістю як для дитини, так і для батьків, віковою змінністю, балансом полярних позицій, потребою піклуватися та відповідальністю, як такі стосунки, що зумовлюють психічний розвиток і соціалізацію дитини дошкільного віку.
Дитячо-батьківські взаємини специфічно відрізняються від усіх інших видів міжособистісних стосунків, адже характеризуються сильною емоційною значущістю як для дитини, так і для батьків. На дитячо-батьківських взаєминах позначається позиція, яку займають дорослі, стилі взаємин і та роль, яку вони відводять дитині в сім'ї.
Як важлива детермінанта психічного розвитку дитини дитячо-батьківські взаємини визначаються наступними параметрами: характер емоційного зв’язку: з боку батьків – емоційне прийняття дитини, батьківська любов, з боку дитини – прихильність та емоційне ставлення до батьків; мотиви виховання і батьківства; міра включеності батьків і дитини у дитячо-батьківські взаємини; задоволення потреб дитини, турбота й увага до неї з боку батьків; стиль спілкування і взаємодії з дитиною; спосіб розв’язання проблемних ситуацій, підтримка автономії дитини; соціальний контроль: вимоги й заборони, їх зміст і кількість, спосіб контролю, санкції (заохочення і покарання), батьківський моніторинг; міра стійкості і послідовності сімейного виховання.
Основними структурними компонентами батьківсько-дитячих взаємин є ставлення дорослого до дитини та ставлення дитини до батьків. Безперечно, що ці два компоненти тісно пов’язані один з одним, але неоднозначні. Специфіку взаємин між батьками та дітьми детермінує ставлення дорослого до дитини, тому що вона не виступає суб’єктом тих процесів, які призводять до дії детермінанти батьківського ставлення.
Практичне вивчення взаємостосунків у сім’ї неможливе без застосування конкретних методів психологічної діагностики. Дослідження міжособистісних стосунків у сім’ї здійснювалося за допомогою проективної методики «Mалюнок сім’ї». Цей тест дає інформацію про суб’єктивну сімейну ситуацію досліджуваної дитини. Він допомагає виявити ставлення дитини до членів сім’ї, сімейні стосунки. Під час дослідження ми мали можливість простежити вплив сімейної психологічної атмосфери, яка панує в родині, на кожну окрему дитину, залученої до дослідження. Вибірка складала 20 дітей. Здійснена аналогічна процедура кількісної обробки отриманих даних.
Перевірено на надійність і валідність проективну методику «Моя сім’я», яка діагностує особистісні проблеми дитини 5-6 років, а також сімейну ситуацію, в якій вона перебуває. Малюнок дитини може розглядатися як своєрідне інтерв’ю, отримане з допомогою художніх засобів, а відмінністю цього інтерв’ю є його проективний характер, оскільки в малюнку не рідко проявляються такі емоційні переживання дітей, які ними повністю не усвідомлюються або про які діти не хочуть розповідати.
За результатами діагностики, можна зробити висновок, що у багатьох сім’ях батьківсько-дитячі взаємовідносини досить напружені й потребують корекції. Запропоновано рекомендації психолога для батьків щодо встановлення довірливих взаємовідносин з дітьми дошкільного віку.
Підсумовано, що дитячо-батьківські взаємини специфічно відрізняються від усіх інших видів міжособистісних стосунків, адже характеризуються сильною емоційною значущістю як для дитини, так і для батьків. На дитячо-батьківських взаєминах позначається позиція, яку займають дорослі, стилі взаємин і та роль, яку вони відводять дитині в сім'ї. Стиль дитячо-батьківських взаємин відіграє одну з найважливіших ролей у розвитку особистості дитини, в процесі її формування як члена суспільства.
Замовити курсову роботу на тему «Взаємовідносини батьків і дітей як фактор розвитку особистості дитини дошкільного віку»: 067 994 09 24 (телеграм), 063 143 32 32 (вайбер), 095 778 33 05 (вайбер), e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.